БАЛЬНИЙ РОМАНС

Знов мороз доторкнувся зраділо міцний та містичний
До небес, до землі, до хатин, до людей, до сердець,
Він палкої любові жадає у кожному січні,
А у лютому з ним вічно бродить проноза вітрець;

Хуртовини сміються уголос занадто зухвало,
Заграють зі снігами, танцюють привільно фокстрот,
Снігова королева щорічний свій бал влаштувала,
І бажає, щоб з нею завжди розважався народ;

Навкруги танцювальний майданчик у блискітках краплях,
Деренчать всі гілки як у люстрах прозорий кришталь,
Небо зоряне наче свічки тріпотять в канделябрах,
Грає вітер пісні як справдешній чуттєвий скрипаль;

Місяць красень усім заправляє з небесної сцени,
Скрипить палочкой чутно і чуйно мороз диригент,
Він махає з натхненням та рве на собі свої вени,
Розривається хор хуртовин донестями ущент;

Всі виконують ролі природні, як личить, сумлінно,
Бал триває всю ніч, сонце вранці підтримує їх,
Та гадають усе, в чому їхня настільки провина,
Що ховаються люди по нудних домівках своїх?

Приспів:

Не було би цих явищ природних в країнах у світі,
Не було б нічого, тільки літо й трохи весни,
Хто би знав, що є лютий, мороз, снігопад, скляний вітер,
Хто би міг полюбити весну або літо, як ми?